До
1825 року у селі Мідяниця була церковно - приходська сільська школа. Оскільки
ніякого приміщення школи у селі не існувало. До церковного дяка приходили учні,
які навчалися молитися «Закону Божого». Відомі імена перших церковних дяків
кінця XIX ст., зокрема старожили пригадують прізвища Уйгелі, Чорба, Радик.
З
будівництвом у селі приміщення школи 1825 року для навчання і квартири для
священика, яка називалася народною школою. У цьому приміщення, напевно, єдиному
в районі, яке датується таким давнім часом, і нині є школа.
За
австро - угорського періоду поряд з рідною мовою вчили латинською мовою читати
і писати такі вчителі як Кобаль Іван, Манайло Мігель, Василь - Лоцій і інші. Не
всі діти відвідували школу, зв'язку з тим, що не мали у що взутись і багато
залишалось не грамотними. У класі - залі, де нині навчаються два класи, була
одна чугунна пічка, діти були погано вбраті, носили із собою у школу по дві
дрова в обов'язковому порядку. Школа працювала у дві зміни: 1- 4 класи зранку,
5 -7 після обіду. Вчили два вчителі: Уйгелі та Радик.
Підручниками
для старших класів були конспекти, які задиктував вчитель, а менші навчалися із
букваря. Обов'язково викладалися уроки релігії. Були труднощі із зошитами та
навчальним приладдям, крейдою. На дошці писали білою глиною, поклади якої є
біля с. Мідяниця.
У 20 - х роках за перебування Закарпаття у
складі Чехословаччини у село прибули вчителі із Праги на допомогу місцевим
вчителям. Вони навчали чеської мови, яка була
державна. Старожил Лендєл
Василь Васильович згадує ім'я пана Рудковського, який жив на
квартирі у сім'ї Островських, яка на той час мала найбільший будинок у селі.
На
1922 рік у с. Мідяниця проживало 839 чоловік, із них школоповинних згідно
«Вчительського альманаху на 1922-23 роки» 83. Школа рахувалася як греко -
католицька, так як була і церква, азі 949
року стала православною і до сьогоднішніх днів. Управителем школи і вчителем
був Іван Радик, який мав квартиру із двох кімнат і кухні у приміщенні школи.
У
1939 році край був окупований угорцями і для краю настали важкі часи. Угорці
завели карткову систему для продуктів харчування. Навчання велося виключно на
угорській мові і було введено штрафи за невідвідування учнями школи. Про дитячі
садки навіть мова не велася, а тільки про змадяризовану школу. Вчителям, які
працювали у школі повезло, оскільки вони не були арештовані. На жаль, ні
підручників, ні печаток з того часу не збереглося. Багато хто з молодих хлопців
був мобілізований до угорської армії, але вчителі не потрапили до цього числа.
Кардинальні
зміни відбулися з приходом у край радянської влади. У 1945 році в Іршаві та у
Білках відкрилася горожанська школа. У великих селах відкрили семирічки:
Арданово, Кам'янське. Були ліквідовані народні 8 - річні школи, а натомість у
кожному селі відкрили 4- х річні початкові школи, де кожен клас вчив один
вчитель, який мав посаду - завідуючого школи. У семирічних школах було введено
посаду директора школи.
Однак у 1945 році у селі
не було жодного вчителя. Рівень освіти був низьким, її мали лише ті хто закінчив
горожанську школу. Першим завідуючим школи початкової с. Мідяниця став Луцак
Йосип Миколайович. Поряд з ним працювала його дружина Марія Миколаївна. Родина
Луцак була жителями сусіднього села
Кам'янське. Разом з ними працював вчитель з Ужгорода Дюрков Микола Миколайович.
Дітей нараховувалося до 70 учнів. Найбільш важке становище було з садком, якого
на той час не було у селі.Після закінчення початкової школи діти у 5 клас йшли
на навчання у семирічну Кам'янську школу.
1953
року нашу школу було перетворено на семирічну і набрано вперше 5 клас. Того ж
року директором школи було призначено Кобаль Василя Васильовича, який
пропрацював на даній посаді до 1 липня 1986 року.
На плечі нового директора було покладено нелегку ношу, адже потрібна
була повна реконструкція приміщення школи. Було звільнено квартиру вчителя, яка
знаходилася у приміщенні школи, розширити та добудувати нові шкільні приміщення
для ще 5 класів. Відчувалася потреба і у нових вчителях.
1954
році розпочалася добудова необхідних приміщень, яка велася народним методом та
з допомогою держави. Одночасно у селі було створено колгосп на чолі з Дудла В.
І. Колгосп надав велику допомогу у зведенні добудови до школи п'яти приміщень.
Два з цих приміщень було збудовано на місці церковної фари священика Довгані,
якого було вислано комуністичною владою із села. У 1956 року у школу
прийшли працювати нові вчителі Феєр 1.1., Марко М. В., Кампов І. М. та інші,
які теж своїми силами будували школу.
Як у кожній радянській школі було створено
дитячі організації: жовтенята, піонерська та комсомольська організації.
Піонервожатими у школі працювали Радик Михайло Іванович, Кампов Ганна
Михайлівна. При школі працювала навчально - дослідна ділянка. Біологом
був директор школи Кобаль В. В., який прививав учням любов до праці, до природи
не тільки у школі, а у колгоспі, де учні часто допомагали.
При
школі із 1956 року діяла вечірня школа для навчання молоді та старшого
покоління, які не мали середньої освіти. Мідяницькі вчителі також навчали учнів
вечірньої школи у с. Богаревиця, яка була філіалом Мідяницької вечірньої школи.
Зокрема, такі вчителі як Павлишинець, Іваненко, вчителі Кам'янської середньої
школи також викладали у Мідницькій вечірній школі.
У
1960 році почалась добудова ще двох класних приміщень і була закінчена у 1964
році. Вона проводилася теж народним методом та вчителями і технічним персоналом
школи.
1 липня
1986 року директором школи було призначено вчителя історії Боднар Василя
Михайловича, який і понині очолює колектив
Мідяницької ЗОШ І-II ст..
Василь
Михайлович багато зусиль доклав до покращення матеріально - технічної бази
школи. Оскільки учнівські парти та дошки не витримували жодної критики то
найперше було замінено повністю їх замінено. У 1987 році було проведено
капітальний ремонт зовнішнього фасаду школи. 1988 році проведено асфальтизацію
волейбольної, баскетбольної площадки для того, щоб не тільки учні школи, а й
жителі села мали можливість, де проводити своє дозвілля. Одночасно таку ж
роботу було проведено на шкільному подвір'ї.
У
1992 році було зроблено футбольне поле на якому футбольна команда Арданівської
сільської ради, куди входить і с. Мідяниця грало футбольні матчі обласного
рівня. Цей стадіон функціонує і до нинішнього дня, де уроки проводить
заслужений майстер спорту, вчитель фізичного виховання Кенийз Михайло
Михайлович, вчитель І категорії.
Вимогою дня стала газифікація школи, яка
була проведена 2001 році, так у селі газ було проведено на рік раніше. Силами
вчителів і за власні кошти була збудована кочегарка і це прискорила процес
газифікації школи.
2005
році було проведено заміну даху шкільних приміщень. У школі не працювала
їдальня, оскільки на початку 90- х років групи продовженого дня із - за важкого
фінансового становища були закриті. Для відкриття їдальні потрібно було провести
водогін. У зв'язку з тим, що у селі не має центрального водогону у 2006 році
було викопано колодязь на території школи, що дало можливість розпочати
безкоштовне харчування учнів 1-4 класів
та пільгових категорій.
Мідяницька ЗОШ І - II ст.. має і чим
гордитися.
З приходом нового вчителя музики Квак Марії Василівни у 1990 році було
створено фольклорний ансамбль школи. Цей ансамбль був неодноразовим переможцем
районних оглядів художньої самодіяльності. Активний учасник фестивалю «Гамора»
у с. Лисичево за що був відзначений грамотою районної адміністрації та райради.
Колектив
Мідницької ЗОШ І - II ст. на 2010/2011 н.р. нараховує 15 вчителів та 6 чоловік
техперсоналу.
|